Артеміда Анаїта. Перський слід в культурі та ідентичності римського міста
Анотація
Духовне життя будь-якого суспільства є цікавою і складною темою для дослідження. Особливо коли йдеться про заселені здавна території чи території перетину кількох історичних традицій. Зміна історичних епох та державних утворень, об’єктивні обставини змін клімату та природні катаклізми так чи інакше відбиваються на світогляді мешканців регіону, і, як слушно зауважував Террі Пратчетт, боги не помирають. Вони просто перетворюються на примарні голоси чи зноски в підручнику з історії релігії. Old gods do new job. Феномен людської культури показує дивовижну гнучкість і тяглість первісних вірувань. Пантеон грецьких богів, незважаючи на свою раціональність, особливо в римський час все ще зберігав питому частку тотемізму та анімізму. Яскравим прикладом цього є постать Артеміди, богині, чиє походження, значення, функції та візуалізація вкрай різнилась від території, етнічної приналежності віруючих та відрізку часу. Територія Анатолії мала складну політичну історію, наслідком чого стало також і поширення різних культурних традицій. Довготривале панування персів в регіоні призвело до поширення культу Анаїти, а міста Лідії стали центрами вшанування богині, знаної в римський час як Діана Перська Артеміда-Анаїта. Археологи поки що не віднайшли статуй чи залишків храмів, які б можна було твердо ідентифікувати як центри вшанування богині, однак нумізматичні джерела містять іконографічні відомості з цього питання. Привертає увагу факт звернення до постаті Анаїти, давнього перського божества в часи династій Антонінів та Северів. По-друге, вражаючим є і звернення не до елліністичної моделі показу Артеміди, а до дуже архаїчного, прадавнього зображення, близького до статуї Артеміди Ефеської. Монети міст римської провінції Азія показують як Артеміда Анаїта стає символом місцевої ідентичності. Магістрати Гіпайпи, Сард, Філадельфії використовують зображення статуї богині для показу таких важливих явищ, як добросусідські відносини, підтвердження права імператорського культу, союзи міст та пошанування демосу чи буле. Зауважимо, що, хоча в регіоні був відомий тип богині — Великої Матері, Кібелли, однак у випадку Артеміди Анаїти акцент чомусь був зроблений не на фрігійські корені, а на перські традиції греко-перської спадщини. «Винахід» чи віднайдення (повернення) дуже старого божества був потрібним для посилення іміджу й значення міста в регіоні та впливу на римську адміністрацію.
Посилання
Baukova, A. Yu. 2022. Mizh synkretyzmom ta poshukamy identychnostei: Artemida Anaita v systemi relihiinykh praktyk naselennia Maloi Azii. In: Petrushko, V. M. (ed.). Shevchenkivske lito — 2022. Materialy mizhnarodnoi naukovoi konferentsii studentiv, aspirantiv ta molodykh vchenykh. Kyiv, Ukraine, 31 July 2022. Kyiv: Istorychnyi fakultet KNU imeni Tarasa Shevchenka, p. 101-104.
Altiniluk, S. 2014. HYPAIPA: A Lydian City During the Roman Imperial Period. Istanbul: Ege Yayinlari.
Amandry, M., Burnett, A., Ripollès, P. P., Carradice, I., Spoerri Butcher, M. 2014. Roman Provincial Coinage. Supplement III. New York: The American Numismatic Society.
Babelon, E. (red.) 1898. Inventaire sommaire de la collectionWaddington: acquise par l’Etat en 1897 pour le département des médailles et antiques de la Bibliothèque nationale. Fascicule 1-3. Paris: C. Rollin et Feuardent.
Boyce, M. 1983. “Anāhīd”. In: Yarshater, E. (ed.). Encyclopædia Iranica, 1. New York: Routledge & Kegan Paul, p. 1003-1009.
Butcher, K. 2005. Information, Legitimation, or Self-Legitimation? Popular and Elite Designs on the Coin Types of Syria. In: Howgego, Ch., Heuchert, V., Burnett, A. (eds.). Coinage and Identity in the Roman Provinces. Oxford: Oxford University Press, p. 143-156.
Dalaison, J. 2007. L’atelier monétaire de Nicopolis en Arménie Mineure. In: Dalaison, J.(ed.). Espaces et pouvoirs dans l’Antiquité De l’Anatolie à la Gaule. Hommages à Bernard Rémy. Cahiers du CRHIPA n° 11, Grenoble: Centre de Recherche en Histoire et Histoire de l'Art: Italie Pays Alpines, S. 203-239.
de Jong, A. F. 1997. Traditions of the Magi. Zoroastrianism in Greek and Latin Literature. Leiden: Brill.
Greaves, A. 2010. Artemis of Ephesus. Minerva, 2010. p. 14 – 15.
Head, B. V. 1901. Catalogue of Greek Coins in the British Museum, Lydia. London.
Jarzęcki, K. 2012. Artemida w antycznym mennictwie greckim. Artemis in ancient Greek coinage. Biuletyn Numizmatyczny 2012, 3 (367), p. 161-172.
Kurth, D. 2020. Greek and Roman Provincial Coins — Lydia. Istanbul; Loxahatchee: Sunrise Publications.
LIMC 1988. Lexicon Iconographicum Mythologiae Classicae. IІ. Aphrodisias-Athena. Zürich; München: Artemis Verlag.
Meriç, R., Merkelbach, R., Nollé, J., Şahin, S. 1981. Die Inschriften von Ephesos 7, 1 Nr. 3001–3500 (Repertorium). Inschriften griechischer Städte aus Kleinasien, 17, 2. Bonn: Rudolf Habelt.
Nollé, J. 2012. Zum Kult der Anaïtis Artemis von Hypaipa und zu einigen Patriatraditionen der torrhebischen Kaÿstertal-Stadt. Jahrbücher für Numismatik und Geldgeschichte, 62, p. 127-195.
Otto, W. F. 2022. Bogowie Grecji. Obraz boskości w zwierciadle greckiego ducha. Warszawa: Państwowy Instytut Wydawniczy.
Pfeiffer, S. 2015. Interpretatio Graeca Der „übersetzte Gott“ in der multikulturellen Gesellschaft des hellenistischen Ägypten. In: Lange, M., Rösel, M. (Hg.). Der übersetzte Gott. Leipzig, p. 37-53. Available at: https://archiv.ub.uni-heidelberg.de/propylaeumdok/3699/1/Pfeiffer_Interpretatio_graeca_2015.pdf [Accessed: 2 September 2025].
Price, S. R. F. 1985. Rituals and Power: The Roman Imperial Cult in Asia Minor. Cambridge: Cambridge University Press.
Ricl, M. 2002. The Cult of the Iranian Goddess Anahita in Anatolia before and after Alexander. Živa Antika, 52 (2002), p. 197-210. Available at: https://antiquitasviva.com/wp-content/uploads/2021/06/52.1-2.17.-ricl-m.-the-cult-of-the-iranian-goddess-anahita-in-anatolia-before-and-after-alexander.pdf [Accessed: 2 September 2025].
SNG Cop. 1947. Sylloge Nummorum Graecorum. Denmark, The Royal Collection of Coins and Medals, Danish National Museum. 27. Lydia I (Acrasus–Saïtta). Copenhagen: Munksgaard.
SNG von Aulock. 1962. Sylloge Nummorum Graecorum. Deutschland, Sammlung Hans Von Aulock. 2. Caria, Lydia, Phrygia, Lycia, Pamphylia. Berlin: Verlag G. Mann.
Tarn, W. W. 2002. Alexander the Great. II, Sources and Studies 2. Cambridge; New York: Cambridge University Press. Available at: https://archive.org/details/dli.pahar.2882 [Accessed: 20 July, 2024].
Tekin, O. 2012 Sylloge Nummorum Graecorum. Turkey 7: Odemis Museum. 1. Roman Provincial Coins of Ionia, Lydia and etc. Istanbul: n. p.
Wikander, S. 1946. Feuerpriester in Kleinasien und Iran, Lund: C. W. K. Gleerup.
Wilamowitz-Moellendorff, U. V. 1924. Hellenistische Dichtung in der Zeit des Kallimachos. 2. Berlin: Weidmannsche Buchhandlung.
Williamson, G. 2005. Aspects of Identity. In: Howgego, Ch., Volker, H., Burnett, A. (eds.). 2005. Coinage and Identity in the Roman Provinces. Oxford: Oxford Academic. p. 1-27. https://doi.org/10.1093/oso/9780199265268.001.0001
Wójcikowski, R. S. 2010. Religia Achemenidów. In: Olszaniec, S., Wojciechowski, P. (red.). Społeczeństwo i religia w świecie antycznym. Toruń: Wydawnictwo Naukowe Uniwersytetu Mikołaja Kopernika, p. 9-18.
Wright, J. H. 1895. A Votive Tablet to Artemis Anaitis and Men Tiamu in the Boston Museum of Fine Arts. Harvard Studies in Classical Philology, 6, p. 55-74. Available at: https://www.jstor.org/stable/pdf/310355.pdf [Accessed: 20 July 2024].
Переглядів анотації: 20 Завантажень PDF: 4
Авторське право (c) 2026 Археологія
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial-NoDerivatives 4.0 International License.
Це стаття відкритого доступу за ліцензією CC BY-NC-ND 4.0
